Одного разу взимку випало багато снігу. Все навкруги було вкрито білою пухнастою ковдрою. Гілки дерев похилились до самої землі під вагою. Мені подобалось підходити до вікна та милуватись цією красою, мріючи про щось своє. Одного разу я помітив, як зграйка пташок сварилася за шматочок кимось викинутого хліба. І я зрозумів, що краса красою, але бідним створінням зараз має бути важко в пошуках їжі, адже вся земля вкрита снігом. Тому я подумав, що мушу їм допогти. Порадився з батьками, і разом ми віришили зробити годівничку. Тато вирізав з непотрібної коробки деталі, склав їх докупи, підв'язав на міцну мотузку. Я повісив нашу конструкцію на гілку та насипав різного дрібного насіннячка. Через якийсь час до годівниці підлетіла перша пташка та почала радісно вовтузитися. Згодом до неї приєдналося ще декілька. Було неймовірно цікаво спостерігати за ними. І ще було дуже приємно, що невеликими спільними зусиллями нам вдалося зробити таку гарну справу для птахів.
